КОКАИН Columbia КОКАИН Боливия Владимир

На шорах вот уже третий день бушует мой огонь. Все ходы записаны, океан грядущей ночи, и я готов в него погрузиться. Купил я как-то закладки, их взгляд привлек мой глаз. На моих деньгах это солнышко сверкало, и я решил его поймать. Закатил они их мне в масло, да такое, что и говорить не стоит. Под глаза я надвигался, как паровоз на контрастной шкале.

Вот сижу я такой, обдолбанный, и в голове уже начинают пускать парики. Дым заполнил эту комнату, а я от него ловлю все больше радости. Морф в крови колется, этаминал натрия взрывает мозг, и я счастлив, как никогда. Кто бы мог подумать, что это может быть так затягивающе. Попперс бьет в виски, но я не останавливаюсь.

Купил я себе билет в кино, идти туда было решено уже давно, еще до того, как я забабахался. Но так как же я мог пройти мимо кинотеатра, будучи на вершине своего наркотического блядства? Я сел в зал, а внутри все горит, словно лампочка перед смертью. Мухи барахтаются на экране, а моя голова уже совсем идет кругом. Айс в кармане тихо шуршит, и я знаю, что я скоро отведу его себе в туалете.

А вот и он – фильм начался. Мне даже страшно представить, как я вспомню его завтра… но сейчас я наслаждаюсь каждой секундой.

Сцена 1:	Субъект:
Драка в баре	Одержимый герой

Герой фильма сражается со злодеями, а я вижу только искаженные фигуры на экране. Мои глаза горят, словно искры от коктейля моего сознания. Это не фильм, это погружение в собственную темноту. Я хочу кричать, но у меня нет голоса. Я хочу плакать, но у меня нет слез. Вместо этого я рассекаю воображаемых противников, сражаясь в своих мыслях.

И вот снова я в кино. Но я уже не помню, что я смотрю. Я только чувствую, как волны уносят меня все дальше и дальше. Каждый кадр – это новый удар ниже пояса, но я не останавливаюсь.

Сцена 2:	Субъект:
Любовная сцена	Редконечный псих

Они целуются на экране, а мои губы сухие, словно песок. Моя плоть желает соприкосновения, но вместо этого я только ощущаю морфий в жилах. Любовь для меня давно стала мертвой бабкой, замененной на химическое удовлетворение. Нет, я не могу заполучить эту любовь, но я могу заполучить килограммы наркоты. Ведь это то, что делает меня счастливым… или нет?

Конец сеанса – и я остаюсь сидеть один, вспоминая, что только что произошло. Мои мысли смешиваются с дымом, и я пытаюсь поймать хоть что-то, но все ускользает из рук. Я понимаю, что я забыл, что я смотрел, и это наполняет меня ужасом.

Я поднимаюсь из-за кресла, оставляя там кусочек своей души. Я оглядываюсь на зал, полный людей, которые задаются вопросом: "Кто этот парень?". Я сам не знаю ответа.

Так я шел по улицам, обдолбанный и бессознательный. Мир вокруг меня стал черно-белым, лица людей слились в одну массу. Я смотрю на них и вижу только отражение своего отчаяния. Мои шаги неуверенные, словно пьяные, и я теряю равновесие. Меня толкают, упиваясь моей слабостью, и я не могу им противостоять.

Айс продал меня. Я пытался бежать от него, но он всегда был рядом, вращая свои нити. Я был его рабом, и это меня убивало.

Вечер превратился в ночь, а ночь – в бесконечную тьму. Я оказался один в своей комнате, сидя перед зеркалом. Мое лицо искажено, словно я смотрю на себя через бутылку. Мои руки дрожат, а я не силен контролировать свое тело.

Сцена 3:	Субъект:
Самоубийство	Потерянный рэпер

Я смотрю на себя в зеркале, и вижу только разбитую душу. Я хочу, чтобы все это закончилось – боль, страдание, одиночество. Рука тянется к лезвию, и я знаю, что это единственное решение. Но что-то остановило меня. Внезапно мое сердце закричало, что я еще не готов.

Я упал на кровать, заполнив ее своими слезами. Морфий впивается в мою кожу, словно иголки. Я проклинаю этот день, когда я впервые забабахался. Я проклинаю себя, что довел себя до такой жуткой зависимости. Но я знаю, что завтра я снова пойду за новой дозой.

Никогда не становись рабом своей зависимости. Никогда не дай этим субстанциям контролировать твою жизнь...

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!